Якось все разом склалося в часі.
Спочатку вийшла “остання” серія мультфільму “Маша и Медведь: “До новых встреч”, де Маша подорослішала і стала іншою.
А тут і до мене підкрався нежданчик:
– син почав по іншому ставитися до іграшок,
– казати, що він уже доросліший.
Минуло вже кілька місяців з того моменту, але з того дня Масік жодного разу не попросив розказати йому історію 🙁
І починаєш все більше відчувати реальні зміни в поведінці дитини.
І починаєш все більше усвідомлювати, що треба більше часу приділяти спілкуванню, щоб той час, який малюк раніше проводив з тобою, він не витратив на гаджети чи сидіння в мультаках.
І починаєш все більше згадувати себе в шкільному віці, коли тобі було не до спілкування з батьками, бо були “капєц важливі справи”.
Дорослішання дитини: це – закономірно, це – чудово, це – нова віха.
Приємного перегляду
Гарна стаття. Ще раз заставляє замислитися, що життя йде, діти дорослішають і треба насолоджуватися кожним моментом життя, проведеним поряд з ними маленькими чи вже дорослішими.
Після перегляду серії “До новых встреч” моя дитина розплакалася і я теж, дивлячись на неї.
Катерина, дякую Вам за коментар – такі коментарі надихають.
А щодо “Машеньки” – вона 2 дні тому повернулася додому і в нашій квартирі стояв регіт після перегляду нової серії.
Чого і Вам сердечно бажаю.