Багато років я сам користуюся довгостроковим страхуванням життя. Багато років я радив людям подумати про убезпечення родини. Багатьох людей я переконав не купувати певні види страховок, які їм настійливо нав’язували.
В Telegram є гарний канал «Фінансовий захист» https://t.me/fin_support, авторка якого професійно, цікаво та доступно щодня описує деталі страхування.
Натхненний її прикладом, я вирішив поділитися своїм досвідом довгострокового накопичувального страхування життя».
Привіт. Мені 38 і я вже засвідчував «дожиття» та отримував страхову виплату за договором довгострокового накопичувального страхування життя.
Що цьому передувало читайте в моїй історії страхування життя, яка розпочалася у 2004 році.
Що передувало укладенню договору страхування?
Мені було 23 роки, і один мій знайомий запропонував укласти договір у валюті на 20 років. Природньо, що перша реакція була вкрай негативною, скажу навіть більше – з переходом у скандал.
У 2005 році мені випала нагода полетіти в Канаду у відрядження. Сталося так, що з канадійським колегою довелося мандрувати 5 годин в автомобілі – говорили про дуже багато речей. І одна з тем, яку я зачепив було планування пенсії та довгострокове накопичувальне страхування зокрема (далі – лайфове страхування). Розповідаючи свою історію, колега розказав про пенсійні фонди, взаємні фонди, акції та облігації, а також про страхування життя. Більшість з цих тем видавалися мені «речами з іншого нереального світу», в той же час, мене вразила думка про те, що люди з молоду починають планувати свою старість та мало розраховуються на допомогу від держави.
Повернувшись додому, вивчивши закон (що можна було на той час вивчити), почитавши правила, я зателефонував своєму колезі (на той час з моменту нашої єдиної розмови минуло понад півроку) з пропозицією обговорити умови договору.
Мої умови договору страхування
Загалом, мій вибір було сформульовано так:
– договір на 20 років – я планував починаючи з 43 років отримувати щомісячну пенсію;
– валюта страхування – долар США. На момент укладення договору долар коштував менше 5 грн, але я свідомо обрав валюту, оскільки на довгий строк хотів мінімізувати ризик девальвації;
– Сума страхування – була рівною 5% мого доходу. З другої заробітної плати я дотримувався правила відкладати 10% із зарплати та 50% з премії чи іншого доходу. Теоретично я міг собі дозволити і більший платіж, але я припускав, що курс може змінитися. Як показав час – так і сталося – останній платіж, я робив по курсу близькому 28 грн / долар.
І головне – ментальна установка!
У моєму світогляді лайфова страховка – це не інвестиція, яка має принести значний дохід, це інструмент для фінансової підтримки родини на випадок смерті або ж збереження вартості грошей у випадку дожиття.
Йшли роки. «Помаранчева революція», фінансова криза 2008-2009, «Євромайдан» – багато подій, які вплинули на життя, але я дотримувався умов договору та обіцянки самому собі і двічі на рік робив страхові платежі.
Дострокове припинення дії лайфової страхівки
За весь цей час я «оступився» один раз в 2016 році, коли банкопад набирав обертів – вирішив не мати справ з українськими компаніями. (Так, мій договір було укладено з компанією, в якої 100% український власник).
Я не хотів редукувати договір – продовжувати його дію в межах уже сплачених страхових платежів. Принципово вирішив забрати кошти.
І тут переді мною постала дилема – як це зробити, щоб не втратити багато.
Було 2 варіанти:
1. Розірвати та втратити близько 35%
2. Укласти з компанією додатковий договір про скорочення строку дії договору – зачекати 1 рік та забрати кошти.
Я скористався другою опцією.
І ось настав момент «засвідчення дожиття» – по закінченні 11 року страхування я прийшов в страхову компанію з паспортом, комісія з трьох працівників компанії перевірила мою особистість, та ми підписали акт.
Через 2 дні я отримав повну суму на власний рахунок. Жодних претензій до страхової компанії, яка успішно працює і по сьогодні. Жодного жалю про те, що «не заробив усі гроші світу». Лише приємне відчуття того, що система працює.
Мій новий договір страхування
По сплину 7 місяців я вирішив знову укласти договір страхування життя, але з компанією з іноземним капіталом.
Застрахованою особою є я – головний годувальник сім’ї. Вигодонабувачами є моя сім’я.
І, як минулого разу, я розглядаю такий договір як «захист сім’ї», а не інвестицію.
За весь цей час я пошкодував лише про одну річ – скорочення дії минулого договору. Гроші я не потрачено, але втрачено нагоду в 43 роки отримувати невелику, але постійну «пенсію».
І як зазначала авторка каналу «Фінансовий захист»: «Якби кожна дружина знала те, що знає вдова, то в кожній сім’ї був би поліс страхування життя». © Смільям Морі – мотиваційнний тренер особистісного успіху.
Be the first to comment