Розмова дітьми про кризу та ефект метелика

Розмова з сином про «ефект метелика» – який зв’язок між китайським кажаном та його кишеньковими грошима.

Цими вихідними з банального питання 9 – річного сина «Тато, а чому я не можу піти з друзями у кіно? » почалася серйозна розмова про 7-К : Китай – Кажан – Карантин – Кінотеатр – Криза – Капітал – Кишенькові

“Синок, давай з тобою спробуємо з’ясувати зв’язок між карантином та твоїми кишеньковими. Для цього обговоримо кілька питань“.

Питання перше: чому запровадили карантин?

Карантин – це не канікули. Це не час для колективних розваг з друзями в кінотеатрі чи на майданчику. Це час, коли весь Світ намагається зупинити невідому хворобу, яка поширилася з Китаю, внаслідок зміни (мутації) генів кажанів. Передається вона дуже швидко від однієї людини до іншої, а ліків проти неї ще не знайшли. І саме для того, щоб не допустити поширення хвороби, закрили всі місця, де одночасно буває багато людей, в тому числі школи та кінотеатри.

Питання друге: як змінився дохід людей, які працюють в кінотеатрі, та багатьох інших?

У зв’язку з тим, що кінотеатр зачинений, люди, які там працюють не отримають заробітної плати. Адже, касири не продали квитки; на барі ніхто не купив попкорн та колу; прибиральниця ні після кого не прибрала; виробники фільму не покрили свої витрати, які вони понесли, коли виробляли фільм та не почали виробництво нового фільму; водії не привезли нову партію продукції до кінотеатру; у фермера тепер не купують кукурудзу, оскільки ще не закінчилися запаси старої…. І цей ланцюжок можна продовжувати безкінечно, але висновок один – люди втратили дохід. А враховуючи те, що хвороба і далі поширюється – невідомо, коли вони підуть на роботу.

Питання третє: що відбувається, коли багато людей не отримують заробітної плати чи доходу від бізнесу?

Коли багато людей одночасно втрачають роботу, або різко скорочується їхній дохід, або ж дуже швидко ростуть ціни – починається криза. Причини криз бувають різні, але всіх їх об’єднує одне – поточного доходу (якщо він взагалі є) людині перестає вистачати на проживання.
Я впевнений, що криза в Україні та всьому Світі вже почалася, але на скільки важкою вона буде – поки що невідомо. Інколи кризи вдається приборкати швидко, а інколи вони тривають роками.

Питання четверте: а чи можна щось зробити, аби людина та її сім’я не так сильно страждали в період кризи?

Так. Як не банально це звучить, але до кризи треба готуватися. Ми не знаємо, коли вона настане, але ми точно знаємо, що вона буде! В Україні вона трапляється кожні 4-6 років, в США – кожні 10-12. Але трапляється.
І щоб сім’я могла спокійно жити, навіть в кризу, щоб діти не відчували голоду, дорослим треба формувати заощадження (капітал) в гарні часи – коли є робота, коли є дохід. В українській мові кошти, які відкладають на випадок втрати роботи чи інших неприємностей, називають «гроші на чорний день», але мені більш подобається аналог в англійській мові «Raining day money» – гроші на дощовий день – адже дощ завжди колись закінчується, а чорний день, може тривати довго.

Питання п’яте: яке відношення твої регулярні кишенькові гроші мають до кризи?

Поки наша сім’я має дохід, якого вистачає для того, аби покривати поточні витрати та, в тому числі, щотижня тобі давати кишенькові гроші. Я, як тато, спробую зробити все можливе для того, аби ти отримував свої кишенькові за будь-яких обставин, але і ти маєш зважено ставитися до своїх витрат. Щоразу, коли захочеш щось придбати, подумай, до якої групи витрат ти б це відніс: «хочу» чи «треба»? Чи потрібно воно мені сьогодні, чи можу я зачекати?»

Хочеться мені, щоб син цю розмову запам’ятав та зробив висновки.
Бажаю, щоб всі ми були здорові – це зараз найголовніше!
І щоб швидше закінчився цей коронавірусний «дощ».

Як вважаєте, чи варто вести з дітьми такі розмови?

Оригінал https://t.me/fintato/60