Несподівано для мене підкрався момент дитячого одкровення. Йдемо ми вулицею і ні з того, ні з сього Масік мені видає:
– Татусь, а ти знаєш чим ти мені цікавий?
Я в легкому оторопінні від такого глибокого питання, але виду не подаю.
– І чим, синок?
– Телефоном та історіями.
Я впав у стан культурного шоку, а юний філософ мене далі просвіщає.
– Ти постійно закачуєш мені цікаві ігри на телефон. Цим мені цікаво і телефон, і ти, що ти знаходиш щось цікаве.
– А історії, синок?
– Татусь, ти постійно вигадуєш історії, такі які мені подобаються, тому це теж цікаво.
Добре, що дитина дивилася під ноги і не бачила мого здивування / розчарування.
Читайте також Історія про чарівний пісок та магію скла
– А що я тобі не цікавий тим, що ми бігаємо, граємося, читаю тобі книжки, чи тим, що ми граємо в шахи?
– Тато, ну розумієш, бігати, боротися – це цікаво; книжку мені всі можуть почитати… А шахи цікаво, але не так.
Я вже й не знав, що далі питати. А тут пролунав вираз, який поставив крапку в цій розмові.
– Татусь, а знаєш – мама мені всім цікава! Адже вона такаааа хороша 🙂
Татусі, мужики, а нам то треба добряче працювати аби вибороти собі місце в дитячому серці! До роботи!!!
Молодець!) досить цікаво