Тату, а чому ти такий ледар?

Роздуми одного батька.

У нас, як в батьків, є унікальна нагода чути багато чудових слів, які вириваються в Світ з маленьких ротиків.

Інколи ці слова варті документування, а іноді нам доводиться стримуватися, як солдатам роти почесної варти, аби не розірватися від сміху.

Одного ранку, після мого 5- годинного сну, я пішов будити свою донечку Наталі. Ця красуня повертається до мене і каже:

 – Тату, чому ти завжди такий лінивий?

В моїх очах потемніло, мене рвало на шматки, але я стримався.

Яка ж причина таких слів? Очевидно, вона не бачить всього того, що роблять батьки: жертвуючи сном та часом для себе, батьки готують, годують, прасують, перуть, ремонтують, розважають, навчають, виправляють …. і так до безкінечності.

Проблема в сприйнятті:  в очах доньки – я ледар.

Як я вже казав, іноді й діти можуть нас дечому навчити.

Я вибрав день та час, щоб показати доньці все те, чим я займаюся щоденно. Я включив всього…і багато. Ми робили все спільно. Я став це періодично повторювати. Ми спільно працювали, працювали і спілкувалися. І тоді в очах доньки я став не таким “ледачим”.

Батьки, трохи більше працюйте спільно з дітьми і трохи більше розмовляйте.

Оригінал статті тут http://dadwithablog.blogspot. com/2013/04/stuff-my-kids-say. html