Історія про чарівний пісок та магію скла

Одного разу Каю з мамою, татом і сестричкою Роузі крокували до парку. Повз них проїхала велика вантажівка, в причепі якої гуркотіли порожні пляшки.

– Де це вони назбирали стільки порожніх пляшок? – запитав Каю.

– Не назбирали, а – зробили! – поправив його тато.

Вони вже прийшли у парк, на піщаному пляжі розстелили килимок, мама з татом присіли, а Каю бігав за Роузі і все думав: “А з чого ж роблять пляшки?”

– Татусь, а ти знаєш з чого роблять пляшки? – не стримався Каю і запитав у тата.

– Так. Ти зараз стоїш на майбутніх пляшках.

– Як?! – Каю оглянувся і не побачив навколо себе нічого, окрім піску. – Тато, що ти таке придумав. Це ж пісок! Він пропускає воду, розсипається, а пляшки – міцні і не діряві!

Мама з татом посміхнулися чудовим аргументам Каю, і запропонували: ” А ну – мо завтра поїдемо на екскурсію на фабрику з виробництва скла!”

Каю зрадів, але все ще не вірив у те, що з піску можна зробити скло.

Повернувшись додому із прогулянки, Каю обійшов весь будинок, передивився у всі шибки, банки, склянки і ніде не побачив піску.

Мама і тато його жодного разу не обманювали, але Каю подумав, що цього разу щось не так в їх словах.

Прокинувшись вранці, випивши молочка зі склянки, сівши коло вікна у машині Каю з батьками та сестричкою вирушив на фабрику.

Читайте також історію “Каю складає рюкзак”

Коли вони під’їздили Каю побачив великі вантажівки з піском і запитав: “Тато, а ти часом не заблукав? Мені здається ми їдемо на будівельний майданчик…”

– Потерпи ще трішки, синочку, – заспокоїла його мама.

На фабриці їх зустрів майстер в спеціальному шоломі з темним склом та в кумедному, як здалось Каю, костюмі – широкі штани з дивної тканини. Він з усіма привітався, видав усім шоломи, спеціальні рукавички та повів до великої купи піску.

– Зараз ми почнемо мандрівку в чарівний світ – Ви побачите, як з народжується скло.

Каю дивився на це і чим далі, тим більше все йому здавалося якоюсь вигадкою.

Вони зайшли у великий цех, де у велику піч сипали багато – багато піску.

– Це велика піч – в ній дуже – дуже гаряче. Так гаряче, що пісок перетворюється на “кашу”.

– Невже там спекотніше, ніж в духовці, де мама пече тортик? – запитав Каю.

– Так. Набагато спекотніше. Тортик в цій печі не спечеш, бо формочка для торта сама розтопиться – посміхаючись відповів майстер.

Далі вони перейшли в наступний зал, де праворуч від входу великою “качалкою” вогняну “кашку” розкачували в тоненьку плівочку.

– А це що таке? – не заспокоювався хлопчак.

– Майбутнє скло! Воно вистигне і стане тоненьким, гладеньким та прозорим. – ділився майстер.

Ліворуч від них стояла велика шафа з вогняними пляшками. Каю запитав майстра: “А чому ціі пляшки пофарбували в червоний копір?”

– Їх ніхто не фарбував, Каю. Ці пляшки лише виготовили. В спеціальній формі з “кашки” апарат зробив пляшки. Коли вони вистигнуть, ми перевіримо чи немає в них дірок, а після того відправимо на інші заводи. Там в них наллють воду, сік, олію.

Каю не вірив своїм очам! Все дійсно так просто і так незвичайно.

Тут майстер нахилився до його вуха і прошепотів: “Каю, а хочеш сам зробити щось зі скла?”.

Каю лише закивав головою – від радості та несподіванки він забув як розмовляти 🙂 .

Вони пішли в інший куток цієї великої зали і побачили робітників. Кожен з них крутив в руках довгу трубку і  дув в неї.

– Хто це? – переляканим голосом запитав Каю.

– Це чарівники, які зі скла можуть зробити все що завгодно. А працюють вони склодувами. Так їх називають за те. що вони видумають зі скла різні фігурки.

Всі разом вони підійшли до одного кремезного склодува, в якого була найбільша трубка.

– Дядечку чарівник, а що Ви дуєте? – запитала Роузі.

“Чарівник” – склодув підморгнув їй у відповідь і мовив: “Акваріуми. В тебе дома є яскрава рибка – півник?”.

– Ні – з сумом в голосі відповіли дітлахи.

– Давайте – но зробимо акваріум, а тато з мамою може погодяться вам купити рибку.

– Ура! Що мені робити? – запитав Каю, підбігши до “чарівника”.

– Давай разом з тобою візьмемо на кінець труби грудку цієї вогняної “каші” і почнено дути в трубку. Ти дуєш, а я кручу! Домовилися? – мовив склодув.

– Звісно!

На очах в Роузі, мами і тата відбувалося маленьке диво – Каю разом з “чарівником” з грудки розпеченого піску видував цілий акваріум. Він поки був червоний і дуже дуже гарячий, але ставав все більшим і більшим. Коли він став розміром як великий гарбуз, “чарівник” велики щипцями зняв його з трубки і поклав охолоджуватися.

За кілька хвилин “вогняна куля” стала прозорою і не розсипалася, як пісок.

Каю не міг повірити в те, що відбулося.

Вони з Роузі підбігли до “чарівника”- склодува, обняли його та подякували за такий чудовий подарунок.

Дорогою додому, Каю багато разів подякував мамі та татові за таку незвичайну екскурсію та не міг надивитися на акваріум – це було його перше маленьке – велике творіння.

В зоомагазині вони купили рибку – “півника” і назвали її – “Чарівник”.

Тепер акваріум щодня нагадує Роузі та Каю про кремезного дядька склодува та про чарівне перетворення піску у скло.

P.S. Чому саме Каю – персонаж історії читайте тут