Як говорити з сином про матюки?!

Ось і в мене цей день настав – я пояснював значення нецезурної лайки.

Школа та вулиця роблять своє – син дізнався не лише правила правопису, але й низку матюків. 

Під час прогулянки вдвох зайшла відверта розмова “тяжке життя першокласника”, симпатії та залицяння … і одне прохання заскочило мене зненацька: “Татусь, а ти міг би мені пояснити значення матюків?!”

Намагаючись не видати свого спантеличеного стану, я взяв за справу. На моє локальне щастя, слова виявилися не такими ж уже складними та давно знайомими (“собачка жіночого роду”, “любвеобильна женщина” та кілька інших).  Як з’ясувалося, в школі вони їх чули, в школі вони їх вживають, але значення не розуміють. 

Цікаво те, що дома в нас ніхто не лається, ну і від сина я ніколи не чув, але розмова мала місце. В результаті ми домовилися про те, що будемо говорити на всі теми, які б то не були. 

І ось, коли я вже майже “видихнув”, бо розмова скінчилася, йде нове прохання: “Татусь, ну скажи мені якийсь матюк. Щоб я знав.” 

На моє здивування здивувати Іванка я не зміг – слово “х..ня” (те яке похідне від 23 літери старолов’янського алфавіту “Хер”) йому виявилося знайомим. 

Завершуючи розмову, я дав йому свою пораду

“Синок, лайка нікого не прикрашає. Інколи і я зриваюся, але потім від того себе почуваю не дуже добре. І зрозумій, матюкаючий ти не будеш виглядати “крутішим”. Крутості додають лише мужні вчинки, серйозні рішення, вміння брати відповідальність чи чудові знання. А дівчатам лайка взагалі не довподоби…”

Мені пощастило, що син звернувся до мене за поясненням, адже краще так, ніж інші “обізнані” однокласники тлумачили значення слів, яких самі не розуміють.