Рано чи пізно батьки зіштовхуються «іграшковими проблемами»: кількість іграшок починає зашкалювати та іграшки перестають «розкладатися по місцях».
З кількістю іграшок вдалося впоратися звичайним способом – «довгострокові відрядження забавок на антресоль». За час їхньої «поїздки» син встигає за ними засумувати, а по їх поверненні сприймає або як нові, або як старих добрих друзяк, які нарешті повернулися додому.
З проблемою небажання складати іграшки все було не просто: розмови, переконання, погрози, «штрафи», мораторії на мультики допомагали лише на кілька днів. Але вже півтори місяця кожен вечір іграшки Масік сам складає іграшки. А допомогли нам в цьому «Іграшкові мурфіки» – історія про яких сильно «зачепила» дитячу психіку. Ось що почув мій син.
Іграшкові мурфіки
В кожному будинку, де живуть дітки поселяються іграшкові мурфіки. Вони маленькі – маленькі, менші за фіксіків, різнокольорові, але не світяться. На відміну від фіксіків мурфіки не ремонтують прилади, не наводять лад в будинку, а лише … перевіряють чи дитина поскладала свої іграшки на місце.
Щоночі, коли малюк вже спить, мурфіки вилазять з під ліжка та йдуть дивитися, а чи є розкидані іграшки. Якщо вони побачать, хоч одну іграшку на підлозі, то відразу починають бешкетувати – розкидати інші іграшки, можуть навіть напхати пластиліну в кишені чи накидати Лего в ліжко 😉
А якщо наступного вечора іграшки знову не будуть прибрані – то мурфіки можуть ці іграшки повикидати в смітник або забрати собі.
Але не лише шкода може бути від мурфіків – коли дитина захворіла і погано почувається, вони можуть вночі самі все прибрати і навіть принести щось цікаве, корисне чи смачненьке 🙂
Читайте також: Татусь, а ти знаєш, чим ти мені цікавий?
Тепер завдяки мурфікам іграшки ночують на своєму місці, але інколи ввечері Масік, вже слухаючи казку в своєму ліжечку, може «підірватися» та перевірити чи все складено на місце або обняти за шию та тихенько сказати: «Татусь, будь ласка, встань та подивися чи мурфіки там нічого не роблять…»
Be the first to comment